понеділок, 6 березня 2023 р.

06.03.2023 р.

  06.03.2023р. Тема: Особливості зупинення кровотечі коловим перетягуванням кінцівки

Посилання на онлайн урок(початок уроку 13:30) https://meet.google.com/ror-qjon-uvx

1   Джгут та його види

Джгут — засіб тимчасового зупинення кровотечі з великих судин шляхом їх притиснення до кісток і, відповідно, зменшення просвіту. Може бути спеціально виготовленим (гумовий джгут Есмарха, турнікет) або саморобним (будь- яка відносно вузька смужка цупкої матерії).

 

2   Показання до накладання джгута

   Усі інші способи зупинення кровотечі неефективні;

   ушкодження кінцівки настільки значні, що неможливо визначити місце кровотечі; відсутність кінцівки (травматична ампутація); багато постраждалих (немає часу на інші способи зупинення інтенсивної кровотечі);

   у потерпілого кілька ран, а рятувальник один (наприклад, одночасне пора­нення руки і ноги);

   якщо рана розташована нижче від ліктя чи коліна, краще застосувати ме­тод максимального згинання кінцівки, за однакових часових умов допомо­ги він більш щадний.

 

3 Порядок застосування джгута для зупинення крові

               Джгут накладають швидко, першим від усіх інших заходів (пов’язок, знебо­лювання, виклику швидкої допомоги, евакуації в медичний заклад тощо);

               джгут накладають безпосередньо вище від рани (крім ран сонної артерії), при цьому за можливості розмістити постраждалого чи його кінцівки та­ким чином, щоб рана була вище від рівня серця. Якщо часу обмаль, можна накласти джгут на «зручному» місці, а вже потім з’ясувати доцільне місце, накласти другого джгута й обережно зняти перший. Не можна накладати джгут у середній третині плеча через небезпеку перетискання нерва і роз­витку згодом паралічу руки;

               якщо точне місце поранення кінцівки не відоме — накладати джгут макси­мально високо на стегні або плечі пораненої кінцівки;

               якщо у пораненого відірвана кінцівка, накласти джгут ближче до рани, щоб зберегти якомога більше кінцівки;

               не накладати джгута безпосередньо в проекції суглоба, перелому;

               джгут затягують до припинення пульсу (зазвичай першим туром, решта — фіксувальні). Якщо джгут накладено правильно, то кровотеча з рани при­пиняється, кінцівка стає блідою та холодною, а не синіє, пульс нижче на­кладання джгута не можна визначити;

               джгут бажано накладати поверх одягу, шматка тканини, але не на кишені, ґудзики, ремені, амуніцію тощо;

               джгут має бути видно (не накривати одягом, пов’язками);

               записати час накладання джгута, почавши з літери «Т» (турнікет, time) на видній частині тіла (на чолі) та на джгуті;

               джгут накладають максимум на дві години влітку, на годину-півтори — взимку (обов’язково утеплюючи кінцівку), після цього часу кінцівка від­мирає і залишається єдине — ампутація. За годину (влітку) чи півгоди­ни (взимку) слід послабити джгут (на відірваній кінцівці цього не робити). Якщо кровотеча відновилася, джгут необхідно одразу накласти знову. За­звичай за цей час утворюються тромби і кровотечі немає, і ось на цей пе­ріод джгут потрібно ослабити повністю, але не зняти зовсім, з тим щоб од­разу після відновлення кровотечі його можна було швидко стягнути. Як­що ж кінцівка омертвіла (трупне задубіння), джгут знімати не можна(!);

               за можливості знеболити, бо за 1-10 хвилин постраждалий від болю у шо­ковому стані може зірвати джгут.

 

4. Закрутки

Джгутом можуть бути підручні засоби у вигляді закруток. їх зав’язують вузлом і за допомогою палиці, ложки та ін., закручують до зупинення пульсу нижче від закрутки. У жодному разі не використовувати для закруток вузькі (тонкі) матеріали, які можуть пошкодити шкірні покриви (дріт, рибальська во­лосінь, тонкий шнур та ін.).